<?xml version="1.0" encoding="UTF-8" ?>
<rss version="2.0" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
	<channel>
		<title>Моя проза</title>
		<link>https://sob.ucoz.ua/load/</link>
		<description>Моя проза</description>
		<lastBuildDate>Thu, 20 Oct 2011 06:57:42 GMT</lastBuildDate>
		<generator>uCoz Web-Service</generator>
		<atom:link href="https://sob.ucoz.ua/load/rss" rel="self" type="application/rss+xml" />
		
		<item>
			<title>Благодатне світло урочища &quot;Кип`яче&quot;</title>
			<description>Ступивши за поріг, мимовільно спиняюся, вражає величний дерев’яний храм, що схожий на Ноїв ковчег, біля нього кілька жінок у чорному вбранні пораються на клумбах — тут так багато квітів, аж згадуються чиїсь слова, що квіти — Божі лампадки. Іду алейкою, обіч якої березові стовпчики на яких підвішено гасові лампи, як потім дізнаюся, в монастирі немає світла й газу, однак це не засмучувало його насельниць, а навпаки, здавалося, відсутність цих благ цивілізації ще більше посилювало молитовну ауру обителі, віддаляючи її від суєтного світу, й поглиблюючи зосередженість кожного, хто тут служив Господу.</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/blagodatne_svitlo_urochishha_quot_kip_96_jache_quot/4-1-0-73</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/blagodatne_svitlo_urochishha_quot_kip_96_jache_quot/4-1-0-73</guid>
			<pubDate>Thu, 20 Oct 2011 06:57:42 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Таємниця Трипільського бінокля</title>
			<description>Як свідчать археологи, на території України будували міста в чотири рази більші за столицю шумерів, древній Вавилон! Знали письмо і варили пиво. І це все діялося на три тисячі років раніше, аніж у шумерів чи давніх єгиптян. Ким були ці люди — трипільці, що вміли споруджувати величезні міста площею 450 гектарів?</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/taemnicja_tripilskogo_binoklja/4-1-0-72</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/taemnicja_tripilskogo_binoklja/4-1-0-72</guid>
			<pubDate>Thu, 11 Aug 2011 07:18:48 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>Сага про Ольвію</title>
			<description>Орел несе в кігтях дельфіфна. Це герб міста Ольвії, і можливо цей символ&amp;nbsp; поєднував силу неба і води.</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/saga_pro_olviju/4-1-0-71</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/saga_pro_olviju/4-1-0-71</guid>
			<pubDate>Fri, 05 Aug 2011 10:43:28 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>&quot;Там, де рідні стежки&quot; (зб. &quot;На край моря&quot;)</title>
			<description>&lt;b&gt;&lt;span lang=&quot;UK&quot;&gt;І от ми
вирушаємо зі святої обителі додому, і всього через п’ять кілометрів в’їжджаємо
в Ладомир, так колись називалося місто Володимира,&lt;span&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;перша
літописна згадка про нього датована 966
роком, а от літописець Нестор пише, що доблесний руський князь Олег
покорив у
885 році племена угличів і тиверців,&amp;nbsp; стверджуючи, що жили вони тоді
від берегів Бугу й&amp;nbsp; аж до моря. Можливо, в 906 році мої земляки взяли&amp;nbsp; участь в грізному поході Олега на
Константинополь.&lt;/span&gt;&lt;/b&gt;</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/quot_tam_de_ridni_stezhki_quot_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-70</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/quot_tam_de_ridni_stezhki_quot_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-70</guid>
			<pubDate>Sun, 20 Feb 2011 07:05:47 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>&quot;Перлина на камені&quot; (зб. &quot;На край моря&quot;)</title>
			<description>&lt;b&gt;&lt;span lang=&quot;UK&quot;&gt;Отже, від вокзалу до старого міста можна зайти пішки хвилин за тридцять, та оскільки я тут &amp;nbsp;вперше, то вибираю полегшений маршрут: пішки до міського ринку, а звідти до фортеці&amp;nbsp; на автобусі. Мене вражає широке полотно дороги, високі дерева обіч, такі не зустрінеш в степових містах. На ринку мене знову приємно дивують низькі ціни на продукти, порівняно зі столичними, а ще я тут натрапив на лицарські обладунки й навіть арбалет, який можна було купити за шістсот гривень, і хоч він був зроблений сучасним майстром, але міг стріляти, значить є ще порох в порохівницях, й досі живі нащадки кам`янецьких&amp;nbsp; лицарів…&amp;nbsp;&amp;nbsp;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;&lt;/b&gt;</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/quot_perlina_na_kameni_quot_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-69</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/quot_perlina_na_kameni_quot_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-69</guid>
			<pubDate>Sat, 19 Feb 2011 11:40:50 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>&quot;До стопи Богоматері&quot; (зб.&quot;На край моря&quot;)</title>
			<description>&lt;span lang=&quot;UK&quot;&gt;&lt;br&gt;&lt;/span&gt;&lt;b startcont=&quot;this&quot;&gt;&lt;span lang=&quot;UK&quot;&gt;Друге явлення описується з хронологічною точністю&amp;nbsp; в лаврському літописі; сталося воно 5 серпня 1675 року. П`ятидесятисячне турецько- татарське військо, яке очолював хан Нурредин йшло на Польщу, щоб помститися за порушення Бучацького договору, на дорозі цього війська стояв Почаївський монастир, який&amp;nbsp; був укріплений лише дерев’яною огорожею, за яким зібралися усі мирні жителі,&amp;nbsp; шукаючи&amp;nbsp; порятунку. Тодішній ігумен Почаївський закликав усіх звернутися &amp;nbsp; разом до єдиної Заступниці — Матері Божої та Преподобного ігумена Почаївського Іова...&amp;nbsp;&lt;/span&gt;&lt;/b&gt;</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/quot_dostopi_bogomateri_quot_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-68</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/quot_dostopi_bogomateri_quot_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-68</guid>
			<pubDate>Sat, 19 Feb 2011 11:30:38 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>&quot;На край моря&quot;, продовження</title>
			<description>&lt;b style=&quot;&quot;&gt;&lt;span lang=&quot;UK&quot;&gt;Вечір в
«Липованії» був тихим, який несподівано підірвав грім дискотеки, мабуть, такому
еху допомагали&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;водойми, які
розносили&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;звуки
урбанізовано-здебилізованої музики. Подумалося: як з цим миряться старовіри-липовани,
але небо цієї ночі таки не змирилося з дискотекою, пославши такі громи, наче в
горі йшла битва титанів, що розколювали простір залповими канонадами ,
зблискуючи в вікнах вогнистими спалахами шаленства й люті, а&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;потім у небесах, наче прорвало всі греблі й
пішов такий шквальний&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;дощ, що вночі мені
наснилася липованська церква та Ноїв ковчег...&lt;/span&gt;&lt;/b&gt;</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/quot_na_kraj_morja_quot_prodovzhennja/4-1-0-67</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/quot_na_kraj_morja_quot_prodovzhennja/4-1-0-67</guid>
			<pubDate>Thu, 17 Feb 2011 10:15:17 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>&quot;На край моря&quot;  (зб. &quot;На край моря&quot;)</title>
			<description>&lt;b style=&quot;&quot;&gt;&lt;span lang=&quot;UK&quot;&gt;Виявляється,
усі канали Вилкове виходять до Дунаю, їх називають єриками, кілька&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;єриків знаходиться&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;в центральній частині міста, але їх вже давно
ніхто не чистить, тож і човни там не плавають. О так от, все було іншим, як
у&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;рекламних проспектах у Інтернеті —
Венеція виявилася липовою, радувало лише&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp;
&lt;/span&gt;те, що в місті, дійсно, жили липовани,&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp;
&lt;/span&gt;самобутній народ із своїми традиціями, історією,&lt;span style=&quot;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;легендами...&lt;/span&gt;&lt;/b&gt;</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/quot_na_kraj_morja_quot_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-66</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/quot_na_kraj_morja_quot_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-66</guid>
			<pubDate>Thu, 17 Feb 2011 10:10:05 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>&quot;Вогонь згаслого вулкану&quot;, закінчення (зб. &quot;На край моря&quot;)</title>
			<description>&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&lt;i style=&quot;&quot;&gt;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot; lang=&quot;UK&quot;&gt;Камінці
на цій набережній, як квіти,&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;бо саме їх,
а не букети заповідав класти на&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;могилу
Поет – і їх несуть з 1932 року, коли помер Волошин, і&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;пишуть на камінцях побажання, я теж іду з
камінцями,&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;стежка золотим струмком
плавно тече поміж травами, і все більше вабить до гори;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;згодом виходжу на невелике степове плато, і
вкотре милуюся краєвидами: на захід сонця величним островом темніє Карадаг,
згадуються волошинські рядки : &lt;/span&gt;&lt;/i&gt;&lt;/span&gt;</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/quot_vogon_zgaslogo_vulkanu_quot_zakinchennja_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-65</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/quot_vogon_zgaslogo_vulkanu_quot_zakinchennja_zb_quot_na_kraj_morja_quot/4-1-0-65</guid>
			<pubDate>Wed, 16 Feb 2011 12:56:30 GMT</pubDate>
		</item>
		<item>
			<title>&quot;Вогонь згаслого вулкану&quot;, продовження (зб. &quot;На край моря&quot;)</title>
			<description>&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&lt;i style=&quot;&quot;&gt;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot; lang=&quot;UK&quot;&gt;Що ж, Волошин став горою, і похований на горі, на яку
 іду, і ця гора напроти Карадагу —&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;по
 набережній на схід,&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;і називають її
 Єнишар. Подібних гір, або як їх називають «холмів», в Коктебелі — чимало,
 через що його дуже полюбляють дельтапланеристи,&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;певний час селище називали Планерським. І
 все ж гора Єнишар не схожа на жодну іншу, я можу це стверджувати, бо вже
 роблю четвертий підйом, і знаю, що коли туди вирушати з підніжжя, то це
 забере не більше сорока хвилин.&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;Йду
 набережною, вкотре милуюся&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;мисом
 Хамелеон, що схожий на одноголового дракона, який повзе до моря, щоб остудити
 свою гарячу голову;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;наразі мис
 Хамелеон попелястий, як хмари, а ще недавно був якимсь зеленуватим —&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;недаремно ж його так назвали;&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp; &lt;/span&gt;вдивляюся в&lt;span style=&quot;font-size: 10pt;&quot;&gt;&amp;nbsp;
 &lt;/span&gt;Єнишар — на вершині самотнє дерево, я вже знаю що це маслина, і якраз
 біля могили Поета.&lt;/span&gt;&lt;/i&gt;&lt;/span&gt;</description>
			
			<link>https://sob.ucoz.ua/load/quot_vogon/4-1-0-64</link>
			<category>Опубліковані твори</category>
			<dc:creator></dc:creator>
			<guid>https://sob.ucoz.ua/load/quot_vogon/4-1-0-64</guid>
			<pubDate>Wed, 16 Feb 2011 12:51:08 GMT</pubDate>
		</item>
	</channel>
</rss>