Як наш корреспондент потрапив у Середньовіччя
Під час святкування Дня Києва це було можливо навіть без машини часу. Однак далеко не кожен знає, де можна було зробити «пролом» у сиву давнину, а ще походити босоніж по травичці в самому центрі столиці. Усі, мабуть, чули про Старокиївські гори біля Національного історичного музею на яких колись жили легендарні князі Кий, Щек, Хорив та сестра їхня Либідь. Історія зберегла й до сьогодні навіть назву цих гір, а от мало хто знає про гору Дитинку, що є відрогом Старокиївської гори і до якої неважко добратися, коли йти по вулиці Галерейна алея до пам’ятника Святославу. От саме в природному «амфітеатрі» цієї гори й проходили традиційні лицарські турніри на День міста: поєдинки київських лицарських клубів і команд, лучників, арбалетників. Причому любителів історичного фехтування та зброї в Києві чимало. І в мене перехоплювало дух, коли дивився на поєдинки лицарів у важких обладунках, де все було по справжньому — лише билися вони не заточеними мечами. Я також потримав у руках меч лицаря Страйка, котрий виграв багато поєдинків. Він трохи розповів про свою команду, що називається Хорт (Вовк). Від нього я дізнався скільки важать обладунки — до тридцяти кілограм, і коштують від трьох тисяч гривень, що більшість лицарів їхньої команди, яка тренується в одному із спортзалів столичних шкіл — студенти. А ще дізнався: після лицарського бугарду, коли супротивника треба повалити на землю, на тілі можуть бути синці, незважаючи на обладунки.
Під час турніру було багато костюмованих під давнину персонажів, як от «дами серця», королівські шутії. На самій вершині гори Дитинки проходив рок-фестиваль, й де можна було походити босоніж і помилуватися панорамою Подолу і видами на Андріївську церкву. І якщо про деякі київські гори ходить чимало чуток, що на них збирається різноманітна нечиста
сила, то про Дитинку такої слави немає. Навпаки тут відчувається якесь світле піднесення,
наче єднання з космосом. А ще на її вершині вас подивують загадкові три
бетонні кільця, про які також ходили різні легенди. Як зясувалося, до їх
створення в 2006 році причетний київський
художник Ігор Коновалов , і ци три бетонні круги ніщо інше, як"Ом" ("Аум"), звук, втілений в
образі. З висоти пташиного польоту
"Ом" може видатися мішенню, колесом,
сонячним знаком, фундаментом круглого храму, схематичним зображенням земної кулі, а то й посланням космосу. Загалом, ця
скульптура і символізує космічний звук «Аум»,який в індуїзмі має три фази божественного циклу: творіння,
збереження і розчинення, індуїстську трійцю - Брахму, Вішну і Шиву. В
індуїстській традиції вважається, що той, хто може правильно вимовити цей звук,
здатний творити дива. Валентин СОБЧУК
|
