У родині Батурських оживе й суха гілка
Дітей недаремно порівнюють з квітами, адже вони наше - майбутнє. А от для родини Батурських з міста Ірпінь, діти - це ще й сад, адже в їхній великій родині було 27 вихованців, наразі - 12, оскільки п'ятнадцятеро вже пішли з цього затишного родинного гнізда в самостійне життя. Привітати родину завітали міський голова Ірпеня Володимир Скаржинський, який допомагав Володимиру Батурському в 2001 році з відкриттям Будинку сімейного типу, також голова Ірпінської міської Партії регіонів, депутат Київської обласної ради Ігор Борзило та його колега, депутат Наталія Семко. Родині подарували сучасну цифрову фотокамеру, про яку вони мріяли давно.
Уже з перших хвилин знайомства я був подивований самобутністю Будинку сімейного типу Батурських, і тут знову хочеться повернутися до аналогії цієї родини із садом. Бо для глави сімейства саме дерево є основою його садиби. Обрізана чи відчахнута вітром гілка для Володимира Батурського є радісною знахідкою і матеріалом для творчості. Відтак з відшліфованих гілок народжуються оригінальні книжкові чи кухонні шафи, і навіть ліжка для дітей, інколи гілки перетворюються на якісь загадкові створіння й навіють різноманітні асоціації, а ще думку про те - слово древність пішло від древа. А в тім і, дійсно, без дерев наша земля перетворилася б на пустелю. І це усвідомлення змушує Володимира трепетно ставиться до першооснови нашої природи. Навіть старим дошкам, знайденим десь на звалищах, він дав зі своїми вихованцями нове життя, виготовивши з них оригінальні полички чи панелі для стін. Чимало самобутніх витворів і в саду: тут і вази з березових пнів, бордюри з колод, на клумбах чимало різноманітних камінців, від яких віє первозданністю світу. І до усього цього причетний не лише Володимир Батурський, а також його вихованці, яких він вчив радіти творінням природи, в якій кожна лінія гілки має затаєний зміст.
У будинку Батурських, як в казці, якій дивувалися і заморські гості, як от відомий співак Стінг, котрий перебував в Україні, а ще представники американського посольства, і, звичайно, вся наша делегація, яка ще й погостювала за столом великої родини. Під час невимушеної бесіди я дізнався, що батьки великої родини Володимир і Тетяна - в минулому педагоги-біологи, які працювали в Києві. Незважаючи на таку велику сім`ю, з обов'язками батьків справляються самі без допомоги бабусь чи дідусів, не мають і домогосподарки. Окрім усиновлених дітей виховали троє власних. Мене також цікавило питання: до якого віку перебувають у родині Батурських діти. З'ясувалося, вікового цензу не існує, як правило, їхні вихованці вирушають за поріг дому, коли вже самі можуть заробляти на життя, буває що в родині затримуються і до двадцяти п'яти років. Серед вихованців Батурських п'ятеро здобули вищу освіту. Також для вихованців не обов'язково брати їхнє прізвище.
За великим столом Батурських усі були одностайні, що за Будинками сімейного типу повинне бути майбутнє, і держава всіляко має підтримувати ці починання. Мер міста Володимир Скаржинський також поділився своїми спогадами, сказавши, що він теж - із багатодітної родини, в якій було семеро дітей, мовляв, у таких сім'ях виростають відповідальні люди. Володимир Батурський подякував Володимира Скаржинського та Ігоря Борзила за постійну підтримку.
Валентин Собчук
|
