У заручниках ситуації, або національні особливості містобудування
Недаремно кажуть, що добрими намірами вимощена дорога до пекла. Щось схоже виходить в ситуації з містобудуванням. Законодавець прийнявши закони, які спрощують процедуру дозволів щодо будівництва, аби запобігти корупції, тим самим породив хаотичну забудову, як це видно на прикладі нашого міста, коли будинки ростуть, наче гриби після дощу, створюючи додатковий тиск на мережі міста, окрім цього, за високими парканами залишається контроль за якістю таких будов. І вже є випадки, коли мешканці новобудов живуть без елементарних зручностей — без світла та води. Як ми вже повідомляли, депутати міськради за дорученням народного депутата Віктора Вікторовича Януковича створили комісію яка перевіряла новобудови міста, про її висновки в наступних номерах, наразі пропонуємо інтерв’ю з начальником відділу містобудування та архітектури Михайлом Копачем.
— Михайле Івановичу, скільки на сьогодні в місті забудовників, і чи може влада впливати на самочинне будівництво, яке вже стало некерованим явищем?
— За моїми даними в місті сьогодні близько 80 забудовників. А от самочинне будівництво житлових об’єктів нерухомості характерне всім населеним пунктам України, а не лише Ірпеню. Однак у таких забудовників відразу виникають проблеми, пов’язані з легалізацією прав власності на нерухоме майно.
— А от чи може міська влада цьому протистояти , і завдяки яких важелів впливу?
— Згідно чинного законодавства міська влада видає дозволи на будівництво індивідуального житлового будинку до трьохсот квадратних метрів, тобто ухвалює садибні проекти, вараховуючи побажання замовника. У інших випадках треба отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю згідно з переліком, який встановлений Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт і затверджений Постановою Кабінету міністрів України №466 від 13.04.2011 року.
—Отже виходить, що забудовники можуть піти, так би мовити, в обхід і не зважати на місцеві органи самоврядування…
—Так дехто і робить, однак забудовникам все одно невдасться пройти мимо міськради. Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) і з моменту прийняття нерухомого майна до експлуатації, і як наслідок, реєстрації прав власності в БТІ.
— І все ж на практиці виходить, що зважаючи на великий попит на жило, будівництво котрого стало дуже прибутковою справою, його продають ще на час закладення фундаментів. І якщо навіть новобудови зведенні самочинно й спричиняють додатковий тиск на міську інфраструктуру, виконком змушений йти на поступки, оскільки люди вже придбали квартири в яких їм треба жити.
— Наразі влада опинилася в ситуації заручників…
—Зрозуміло, що правила гри повинні задати депутати Верховної ради, однак серед них чимало є представниками будівельного бізнесу, як до речі, і в нашій міськраді, і все ж згадуючи, так би мовити, старі добрі часи, коли забудовники підписували угоди про інвестзобовязання розвитку міст, тобто виділяли певні відсотки квартир на користь громади, будували соціальні об’єкти, яка «політика» зараз?
— На даний момент законодавець заборонив укладати такі угоди взагалі, він зобов’язує забудовників лише брати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, причому в законі чітко визначено відсоток пайової участі—10% для нежитлових будівель та споруд і 4% для житлових будинків загальною площею більше 300 кв.м.
— Але це ж зовсім мізерія, зважаючи на такі відрахування дитячий садок чи інший соціальний об’єкт не збудуєш.
— Маємо те що маємо, єдиний вихід — шукати шляхи співпраці з забудовниками, і в нас, як ви знаєте, це робиться, причому вже виросли керівники будівельних фірм, які самі виявляють ініціативи щодо розвитку міста..
— А який закон сьогодні так би мовити є головною будівельною конституцією?
— Закон "Про регулювання містобудівної діяльності"…
— Ага, пригадую саме він мав започаткувати будівельну реформу, яка б дала можливість ефективніше розвивати будівельну сферу .
—Що ж, можливо згодом будуть знайдені більш ефективні інструменти розвитку містобудування.
—Михайле Івановичу, зважаючи на те, що в нашому місті є таке явище, як самочинне будівництво, назвіть його ознаки,
—Стаття 376 ЦК України визначає, що самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони: 1) збудовані (будуються) на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, тобто: а) за відсутності у забудовника правових підстав для користування земельною ділянкою (відповідно до ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється); б) з порушенням цільового призначення земельної ділянки (відповідно до ст. 18 ЗК України землі за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, кожна з яких має особливий правовий режим.); 2) збудовані (будуються) без належного дозволу; 3) збудовані (будуються) без належно затвердженого проекту; 4) збудовані (будуються) з істотними порушеннями будівельних норм і правил (при цьому слід виходити з того, чи можливе усунення виявлених порушень і недоліків). Причому, закон не вимагає сукупності всіх ознак, достатньо хоча б однієї, щоб забудова вважалася самочинною.
—Чи часто розглядаються питання самовільного будівництва на засіданнях виконкому.
—Я б не сказав що часто, але такі випадки мають місце…
—Дякуємо за бесіду.
Валентин СОБЧУК
|
