У поточному році по той бік колючого дроту трапилося 23 випадки самогубств, попереджено 63. У чому ж причини таких трагічних кроків, на які пішли ув’язнені?

ПОЛОВИНА СУІЦИДЕНТІВ ПОТРАПИЛИ ЗА ГРАТИ ВПЕРШЕ

Темі самогубств в українських в’язницях була присвячена прес-конференція в інформагенції «Главред», організована за ініціативи Державного департаменту виконання покарань (надалі ДДВП). До речі, серед 23 самогубців була лише одна жінка, 17 випадків суіцидів трапилося саме у виправних колоніях,  самогубці в переважній більшості люди молодого віку, 13 із них потрапили за грати вперше, ще п’ять були позбавлені волі за розповсюдження наркотичних речовин.

Проблему суїцидів в українських в’язницях працівники ДДВП, як засвідчили їх виступи, розглядають, насамперед, в аспекті психології. Вивчаючи стрес-фактори, стан здоровя та поведінку й походження ув’язнених напрацьовано відповідні профілактичні заходи, що дозволили в 2008 році попередити 63 випадки можливих самогубств. На сьогодні у всіх виправних закладах та СІЗО працюють психологи, однак їхньої кількості явно недостатньо: один психолог — на 600 ув’язнених у виправних закладах, і 1— на тисячу в СІЗО. Це, як кажуть, крапля в морі. За словами працівників ДДВП, на 100 ув’язнених  потрібно хоча б одну штатну одиницю психолога, мовляв, ми працюємо над цим питанням, однак навіть на сьогодні є 25 вакансій психологів.

На дефіцит кадрів поскаржився і перший заступник голови ДДВП Микола Ільтяй, мовляв, за кадрову проблему в закладах пенітенціарної системи говорять вже більше десяти років, а віз і нині там, потрібний спеціальний навчальний заклад, щоб готував фахівців, які б добросовісно виконували покладені на них обов’язки. Він також наголосив, що незважаючи на це, у їхньому департаменті суворо запитують за упущення чи порушення з персоналу, у поточному році до дисциплінарної відповідальності притягнуто 81 працівник. І все ж, як пояснили психологи, головною причиною суїцидів,  є не жорстоке поводження персоналу, а умови адаптації до умов в’язниці — 48 відсотків самогубців перебували у в’язницях до одного року.

Люди які опиняються в умовах ув’язнення вперше зазнають  стресів і перебувають в депресивних станах, такі почуття і спонукають їх до необдуманого — такі умови утримання в наших  в`язницях.   

СУДИ ПОВИННІ ПРИЙМАТИ БІЛЬШ ГУМАННІ РІШЕННЯ

Звернулася до до преставників ЗМІ Тетяна Яблонська, член наглядової ради ДДВП. Мовляв, існують інші засоби, щоб не ув’язнювати підозрюваних на етапі слідства — це і грошові застави, або взяття підозрюваного на поруки  колективом. «Але чомусь наші суди обирають крайні заходи — тримання під вартою,— наголосила вона,— особливо, коли люди не являють суспільної небезпеки, навіщо їх ув’язнювати та піддавати стресам?».

На підтвердження актуальності цього аспекту вдамся до статистики,яку оприлюднив міжнародний фонд "Відродження", що працює у рамках проекту "Сприяння діяльності громадської ради при Державному департаменті України з питань виконання покарань та його територіальних органів"
Так от, показник кількості в’язнів на 100 000 українського населення є одним з найбільших в Європі і складає 398 осіб. Цифри переконливо доводять, що серед основних проблем кримінально-виконавчої системи залишається великий відсоток вироків, що передбачають позбавлення волі, та велика кількість обвинувачених, яким судом був обраний запобіжний захід – утримання під вартою. Це призводить до перенаселеності СІЗО та деяких колоній, внаслідок чого умови утримання в них українські та міжнародні експерти визначають як жорстокі та нелюдські або навіть кваліфікують їх як катування.

Диякон Костянтин знає причину самогубств двох ув’язнених в Лукянівському СІЗО

На прес-конференції виступив також диякон (ГКЦ) Костянтин, сказавши, що  церква засуджує усі прояви самогубств, бо життя — вічне, однак наші люди втратили це відчуття, як і те, що життя — дар божий. Він також зауважив, що наше законодавство порівняно з європейським, не сприяє відродженню цих почуттів, й дуже обмежує ув’язнених, особливо, в СІЗО, де майже неможливо звернутися до священнослужителя. За його словами, якби духовна опіка була доступною для в’язнів, то випадків самогубств було б менше. Диякон Костянтин також звернув увагу присутніх на те, що на ці негативні явища впливає корупція та хабарництво. Свідченням чого є два випадки самогубств в Лукянівському СІЗО в минулому році, коли жінки покінчили з життям на знак протесту проти рішень судів, що позбавили їх волі, хоча вони сподівалися на інше  покарання й заплатили за це чималі гроші, які треба було повертати, та в умовах ув’язнення це було неможливим, і вони наклали на себе руки.

Диякон Костянтин також торкнувся утримування матерів під вартою — в незалежній країні не повинні народжуватися діти за гратами. Також він акцентував увагу присутніх на незадовільному фінансуванні виправних закладів, бо ті умови, в яких перебувають працівники й засуджені — невідповідні нормальним стандартам, через що в пенітенціарній системі —плинність кадрів,і знову ж коли приходять нові люди вони потрапляють в таке ж середовище.

ЯК РОЗІРВАТИ ЗАМКНУТЕ КОЛО?

Отже, на мій погляд  виходить замкнуте коло — хто не погодиться з твердженням, що буття визначає свідомість, особливо, в в’язницях, які замість того щоб дійсно перевиховувати людей роблять їх ще жорстокішими, а той взагалі слугують «університетами» для підвищення кваліфікації злочинців. Адже навіть ті, хто скоїв дрібні правопорушення, чекаючи суду, сидять разом з маститими авторитетами кримінального світу, які прилучають новачків до життя за «понятіями».

Також потребує перегляду і удосконалення практика призначення судами покарань у виді позбавлення волі до нетривалих термінів та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Адже це призводить до значних витрат бюджетних коштів.

Однією із головних складових вирішення проблеми – це гальмування проведення в Україні пенітенціарної реформи, законодавчого забезпечення прав ув’язнених, гарантування їм усіх прав та свобод громадян України та
громадський контроль за виправноюсистемою.

Валентин СОБЧУК