ЗЛОЧИНИ БЕЗ ПОКАРАННЯ

За останніми даними правозахисних організацій, кожен 14-й українець випробував на собі катування в міліції. Не менше 30% підозрюваних у карних злочинах зіштовхуються з тортурами, за допомогою яких міліція вибиває з них свідчення, заявили адвокати Олег Веремеєнко та Олег Левицький. Однією з причин такої жорстокої поведінки міліції правозахисники вважають і гонитву за показниками розкриття злочинів, коли з допомогою катувань вибиваються ті чи інші докази кримінальних справ. За даними адвоката Олега Вєрємєнка, в Україні розкривання злочинів становить 69%, коли в Європі цей показник дорівнює 40%, а в США — 30%. «Невже наші слідчі працюють краще, ніж американські?.. Ця ситуація в Україні, дійсно вийшла з-під контролю», — констатував правозахисник на одній з прес-конференцій. З одним із її учасників, адвокатом та юристом Української Гельсінської спілки Олегом Левицьким - розмова на дану тему, що публікувалася в "ПУ" у серпні 2008 року.

— У чому, на Вашу думку. полягає корінь зла, коли міліція, яка повинна захищати громадян, піддає їх тортурам? Можливо, це рецидиви психології нащадків сталінських концтаборів, які пішли працювати в органи, і не можуть жити, аби не знущатись над людьми, чи їх такими виховала система?

— Ваші слова не полишені сенсу, але б я хотів додати, що кожне негативне явище є віддзеркаленням суспільних відносин. Сьогодні в житті — багато жорстокості, яка культивується також через телеекрани. Аби люди отримали чергову порцію адреналіну, а продюсери кошти за створений фільм — їхні сюжети пропагують насилля та інші тваринні пристрасті. Я, звичайно, далекий від думки, що в усьому винуваті телефільми, важливу роль відіграють родинні стосунки й суспільні відносини. Особливо, в умовах диктатури капіталу, коли немає стандартів якості життя, а всім заправляють гроші. Ті, хто не має їх в належній кількості нерідко йдуть у бандити або міліцію, де теж невелика зарплатня, а життя з кожним роком тільки дорожчає  Тобто конфлікт вже запрограмований, а звідси й жорстокість. Я б хотів вам розповісти один епізод. Якось близько дванадцятої ночі очікував на потяг на центральному Київському вокзалі. Так от, за двадцять хвилин став свідком трьох жахливих сцен: в одному випадку когось облили бензином та не встигли піднести сірника, в іншому — була бійка, і один з перехожих підбіг, питаючи: «хлопці, а кого мочити?». Щоправда, учасники інциденту відповіли, що самі розберуться. Що можна сказати про цього чолов’ягу? Але тут, як кажуть, коментарі —зайві, одне б тільки зауважив, що він носій того негативу, який є в суспільстві. У третьому випадку таксисти, забравши паспорт в якось чоловіка вели його з погрозами привокзальною площею, бо в нього не вистачило грошей, щоб розрахуватися, але йому таки вдалося прорватися до чергового наряду міліції й поскаржитися на те, що в нього забрали паспорт. І знаєте, якою була реакція міліціонерів? Вони сказали: «Ти, козел, радій, що тебе взагалі не вбили!..» Отакий  міліцейський захист.

До речі, найбільша кількість катувань з боку співробітників міліції спостерігається на Київському залізничному вокзалі. Адже тут є категорія громадян, які віддалені від дому, заробітчани чи просто приїжджі, чи бездомні, вони полишені певних контактів і підтримки й стають жертвами катувань з боку міліції, коли йдуть оперативні опрацювання. Також багато знущань і на автомобільних дорогах з боку співробітників дорожньо-патрульної служби. Можу навести свіжий приклад, коли працівники ДПС у Житомирській області побили військовослужбовця Державної прикордонної служби України. Міліціонери зупинили автомобіль прикордонника і почали його жорстоко бити, а також скло автомобіля. Коли потерпілий звернувся до правоохоронних органів, то проти нього була порушена кримінальна справа за побиття співробітників міліції, а також складено три адміністративні протоколи. Коли немає свідків, то стражі правопорядку включають таку буйну фантазію, власне навіть не фантазію, а методику, за якою з найзаконопослушнішого громадянина можна зробити злочинця

— А чи були в вашій адвокатській практиці випадки, коли б міліціонер

поніс покарання за здійснення насильства?

— У моїй практиці, та і в практиці колег таких випадків не було.

Раніше уповноважена Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова заявляла, що органи прокуратури неефективно діють у запобіганні і розслідуванні фактів катувань з боку співробітників міліції і Департаменту з питань виконання покарань. При цьому вона зазначила, що судам «бракує мужності приймати жорсткі рішення» стосовно винного в такому ганебному явищі, як катування.

— Як можна було б попередити подібну практику на законодавчому рівні?

— У цьому питанні я підтримую свого колегу Олега Верємєнка, що треба було б змінити порядок дострокового підвищення в званні за високі показники розкриття злочинів. Адже якщо таке підвищення по службі робиться на ґрунті катувань, то повинні бути певні запобіжники. Наприклад, в склад атестаційних комісій варто було б ввести представників громадськості та правозахисних організацій, і в ситуаціях, коли б за таким міліціонером були випадки рукоприкладства чи знущань, то громадськість мала б право зробити йому відвід.

— Але як ми знаємо злочинці в погонах виходять сухими з води, або в кращому випадку звільняються з органів та не несуть серйозної відповідальності, як можна було б вплинути на ситуацію й подолати інквізиторські пристрасті нашої міліції?

—   Дійсно, ті хто зазнали тортур на допитах зазнають серйозних стресів, і більшість з них просто не подають навіть скарг, а ті, які навіть насмілюються це робити потім відмовляються від своїх заяв. Все таки потерпілим від міліцейських катувань варто не боятися й звертатися до правозахисників за допомогою.

—   Валентин СОБЧУК