Mare amo

Море

Я знову з тобою,

й нічого що ніч,

і трохи штормить,

і каміння слизьке —

я поринаю у твій неспокій,

радіючи, мов Одіссей,

що вернувся до рідного

берега…

І хвиля мене обіймає,

ніжить і пестить,

наче в колисці —

привіт мамо! Я знову

приїхав, я буду з тобою —

не плач!

І хвилю солону ковтаю,

радіючи, як вперше,

п’янію від музики хвиль,

яка гуде в моїй крові,

що така ж солона, як море.

17.08.2012 р.

Безмежжя

Море і небо, небо і море —

злилися на небокраї —

синій простір безмежжя!..

Він вселяє віру,

що й в нас немає кінця.

Але ти хочеш

побачити лінію, де море

відділяється від неба,

і вдивляєшся в горизонт,

радієш, що побачила

хмарки, схожі до засніжених

вершин Гімалаїв.

І мені здалося, от - от і постане

якесь древнє місто, і вітер

доносить східні пахощі кипарисів,

і срібним намистом краплі

спадають із твого волосся,

цієї розкішної хвилі на твоїх

плечах, що так само збуджує серце,

як море, бо ж це ти відкрила його мені.

А так би я тішився річками

малими й великими

чи озерами синьоокими,

а тепер тільки думаю про море,

і скрізь його мені не вистачає,

як і тебе…

17.08. 2012  р.

 Музика моря 

Слухати й тамувати подих разом

із ним, прислухатися до його шуму,

в якому вчуваються

ноти усіх симфоній.

І, здається, сам Моцарт іде по воді,

Караул-оба*

На вершині гори я кричу: агов!!!

І мій голос відлунює в небі,

і літає душа над величчю скель,

й повернутись мов хоче  до себе—

до первинного відчуття,

коли ми були дітьми природи,

коли  прагнули сонця  і моря,

 і стежки, що в гори веде до небес,

і наповнює серце

натхненням, коли  радість

така неземна, і велика, як море. 

Караул - оба — з тюрської мови Сторожова гора, гірський масив за містом Судаком, що був природною фортецею найдревнішого народу Криму — таврів.

Коктебель

голубими вершинами

небо підпирає, яке

над Карадаг* – горою,

наче завмирає, де скеля є,

що схожа на Драконів хвіст,

який вже спить мільйони літ,

 відколи море  поривалося

до неба у вулканічному вогні,

що вивергав із глибини

ці скелі, й на декотрих

із них потоки лав застигли

й до сьогодні.

А в гротах Чорної

гори стривожено

і досі хвилі б’ються, мов

крила зранені.

Зате у бухті Сердоліковій,

як в казці! А на вершині

Король із Королевою*,

мов скам’яніли від краси. 

і хоч на скелях жодного деревця,

ти все одно чомусь радієш,

немовби ти біля гори

від створення першопочатків

світу. І катер набирає швидкість

до Золотих воріт*, що не підвладні

руйнуванню, де вітер віє

                вічністю для тебе.

2

Але не тільки Карадаг

Вас подивує в Коктебелі,

де море спить на

вулканічнім дні, й де

неповторний колір хвилі —

Поета  стежка зачарує,

у травні особливо,

коли розквітнуть схили

Єнишар-гори, де на вершині

кам’яна плита*, мов

книга, яку читатимеш душею,

іще йдучи до неї  стежкою,

дивуючись цим краєвидам,

які Господь немов створив саме

тобі, і камінець*, який нестимеш

на вершину, мов серце, оживе

                            в твоїй руці.

1

*Карадаг*—з тюркської Чорна гора.

*Король із Королевою — так називають скелі.

*Золотих воріт — аркоподібна скеля, через яку проходять невеликі судна, тут побувало багато митців і романтиків, і навіть Олександр Пушкін.

2

*Поета  стежка — по ній, в вінку з полину любив ходити Максиміліан Волошин, який  побував в багатьох країнах світу, але для життя обрав Коктебель..

*Кам’яна плита — могила М. Волошина.

*Камінець — замість квітів на свою могилу Поет заповідав приносити камінці.

15.08.2010

Музика моря

Слухати й тамувати подих разом

із ним, прислухатися до його шуму,

в якому вчуваються

ноти усіх симфоній.

І, здається, сам Моцарт іде по воді,

Медитації 

amo mare

мамо — я 

mare amo...

Сифонію твоїх

шелестінь,

що кличе

до самопроникненя,

й неба сокій

блакитний,

що заповнює

душу на твоєму

березі...   

*Mare- італійською море, amo - люблю, 

співзвучні цьому ж кореню і любов- amore, і слово чоловік - marito ) 

18.08.2012 р.

Я можу 

таке воно мені рідне.

18. 08. 2012