****1

Відкривають вже очі дерева,
ще весна-наречена одна,
ще не в тисячах ликів, й зелені
приміряє десь плаття сама…
У коріннях неспокій усюди,
кожна гілка прощається з сном,
відкриває повіки пелюсток,
ледь зігріті ще першим теплом.
Але буде ще сонця багато,
і весілля весни, як завжди,
у пелюстках почнеться крилато,
і воскреснуть знов наші сади…

10.03

2

***

Ніхто весну не відміняв,
хоч вірус павуком глобально
розпустив тенета на усю планету...
Цвіт абрикосовий всьому наперекір
так ніжно скрізь квітує й
в рожевім мреві пелюсток
до неба білосніжно салютує.
Принцеса алича магічно мліє
за вікном, солодким дивотворить
духом і вабить нас білим крилом,
де вруниться трава в зеленій гущі.
А вечір відпустив вітри до сну
в соснові пущі, хоч холодом ще віє в
Ірпені від річки, та блакить озер уже
чекає сонця, й рожевіє на воді
його проміння... І мріє абрикос в саду про
ранок і росу,
в якій світло зірок знов спалахне
і всі печалі змиє ...

20. 03

3

***

В лісі спокійно, дерева без масок,

завжди привітні та мовчазні,

мавки вже міряють з бруньок

намиста що світлячками пульсують з гілок,

і під мостом річковим магічно,

 й верба немов простягає

правицю, і зеленіє трава на узбіччі,

кущик себе почуває провидцем--

дивиться оком весни...

4. 07.04

4

***

Квітучі вулиці у тепле надвечір'я,
такі пахучі, мовби фіміам,
Неділя Вербна вже не за горами,
й природа скрізь, немов відкритий храм,
і на душі спокійно — Ава Отче!
Великдень наближається до нас,
і слово проситься пророче—
ти завжди з нами Отче наш...

5

***

Розмай після зливи такий особливий,
що й в очереті цвіте.
Вигранює сонце в росі діаманти,
і стежка до лісу росте,
де квітнуть суниці, неначе зірниці,
й розкрились грибниці в траві,
здійнявся над лугом полин срібноликий,
а на узліссі синіє люпин.
О дивний розмаю, в зеленій скарбниці
чого лиш не має твоїй...
Із поля чийогось прийшли навіть маки
на вал залізниці старий,
аж повняться полум'ям макові чаші,
і спогад, як хлопчик біжить в далечінь.
А завтра, мабуть, із дощем прийде червень,

бо хмари так линуть до річки Ірпінь...
30.05

7
Лелека гуляв біля селради,

поважно й без парасолі,

а ми були раді, що він поруч з нами,

а не в гнізді.

Іриси ніжно цвіли під ногами й раділи

лелеці також разом з нами,

й Гостомель вкривався зеленим плащем.

А за вікном мого кабінету

каштанові свічі біліли врочисто

й здіймався собором каштан.

Шептало до неба листя молитву,

у мокрій траві причаївся туман...

29. 05.

***

Всесвітній День вишиванки

Вишиті квіти мами завжди на іконі,
Їм не страшні ні осінь, ні зима
Завжди цвітуть барвисто і сьогодні
У серці з ним радість ожива.
Сьогодні всі одягнуть вишиванки,
І зацвіте в серцях барвистий цвіт,
І ми пишатимемося що ми українці,
І що несемо в неспокійний світ
Із роду в рід яскраві візерунки
Вишиті хрестиком на полотні,
На недругів ми кажем воріженьки,
Просвітлення бажаєм в їх пітьмі…

9

***

Мій лук із виноградної лози
дзвенить не тятивою, а струною
в степи він скіфські кличе
до лиману, де Ольвії підвалини
старі ще пам’ятають, як
із винограду лилось вино у амфори
й на вівтарі казково всемогутнім
Зевсу й Аполону, і їм вклонявсь
тут навіть Геродот,
який історію писав всесвітню,
й також торкався до лози,
що сонцем наливалась в винограді.
О мудре древо виноград... твоєї б
гнучкості та сили, яка і камінь
обійде чи обійме, коли він
на дорозі заважає…
*Ольвія – древнє місто еллінів, якому понад 2500 років. Сьогодні в межах в Миколаївської області біля села Партутино. Ольві мала велич Трої, а може за припущенням дослідників постала на її руїнах. Древнє місто розкинулося на пагорбах Південно-Бузького лиману, на розкопках котрого бував протягом трьох експедицій, відвідував його батько історії Геродот.

10

Равлики минулої води

Їм не потрібні парасольки

завжди з собою носять все —

і їм не важко,а то й моряцькі

можуть одягнуть

"тільняшки" на свої обійстя, котрі
завжди із ними на спині
нагадують про давні води, з яких життя
вийшло на берег, і вишня, наливаючись
дощем зеленим, бринить у краплі,
згадуючи цвіт, а я про світ коли усе було водою

11

А на Парнасі знову дощ,

Хоч вчора було сонце,

але вологий простір знову кликав до обійстя,

де поміж сосон творилася література України,

й де Загребельний написав своє велике "Диво",

про князя Ярослава й першим відкрив

замовчуваний пласт величної історії Русі,

 який приховували московити.

Бував тут і Джон Стейнбек, великий мандрівник і Нобелівський геній,

який тут випив пляшечку кефіру з чорним хлібом,

дивуючись , як можна у Будинку творчості,

в такому Вавилоні літописців не втратити

натхнення й самобутність.

Згадалося, як я колись приїхав на Парнас у гості

до поета видатного Мовчана Павла,

як разом ми ходили до ріки,

і меч здавалося звивася золотий в руці у нього,

 й в ногах тремтіло потороччя...

 Сьогодні мало тут письменників бувають,

але зірчасті кахлі на ганках будиночків митців ще пам’ятають їх сліди,

хоча немає викарбуваних слів бодай хоч на одній плиті,

 зате ідуть в майбутнє трубадури з бляхи,

і Нестор думає, із дерева поставши, про меркантильний час.

Але тут на Парнасі є дивовиж багато для душі,

як от з кишеньками каштан, в яких можна

 сховать для білочки горіхи, а чи записочку для Музи,

є клен з опаленим човном немовби, який нагадує,

 що люди все таки піши з води.

А дощ іде собі, і поглина вологою

 збензинений автівками наш простір, в якому набираються зеленої жаги

листочки...

.

14.05. 2020 р.

****

Сьогодні ранок кришталем
виблискував вчорашнього дощу
на листі, збирав намиста
на нову грозу Перун.
Конваліями пахло у дворі моєму,
й раптом озвавсь лелечий клекіт угорі,
а я то думав вчора
до мене на гостину з Гостомеля,

як кажуть на Волині, навідалися боцьони,

бо їх раніш не бачив в Ірпені -
вони ж гніздечко на стовпі ладнали!
Неподалік від мене,
якраз біля подвір'я дитсадку приватного!
Віват, які розумні ці птахи,
мов натякають, щоб влада зайнялась
спорудженням дитячих закладів громадських,

13

14

В чеканні дощу

І дощ пішов, хоч не тривало —

назад його таки небо забрало,

а все його так

навкруги чекало, що
я хотів піти його шукати
в зелений вир дібров,
де мироточить черемшина

між лісових стежок,
де голі, наче божества Еллади,

стоять дуби, й Перун сховавсь од нашої громади,

чи може шаблі-блискавки точив на ніч.

Та яблуні в саду мене не відпускали,

хоча дощу чекали, як і аз...

 О, як вони чекали і цвіли, аж мліо скрізь

 від ніжності повітря,

чекаючи його, який таки прийшов вночі...

15

Зацвіла стара груша
А цвіт молодий, уже дзвонить
медово невидимий рій,
усміхається груша,
що вже не одна,
що в корзині на Спаса
піде знову у храм,
я стою і радію, слова просяться:
" Мам, знову наша старенька так
рясно цвіте, буде сонячне літо,
у плодах золоте...
2
Квітуча груша не дає спокою,
Не так той цвіт за стільки літ,
а що озвалася струною
у серці пісня й невідомий світ
наповнює мене весною,
і дослухаюсь я до струн бджолиних,
їх більше сотні може й дві,
шукаю ліру в стовбурі старому,
вона ж дзвенить в мені,
дзвенить так високо,
немов із неба лине мелодія її, я
подарую тобі пісню,
ти тільки ввечері прийди,
прийди, як ти приходила весною,
як місяць високо стояв,
як обіймались під вербою і зорі падали

у став, й в очах твоїх світились зорі,
із вітром гралося волосся
додому ти просилася, а я тебе не відпускав..

23. 04

15

****
Я за вишневим цвітом полював,
а вечір небо малював вишнево,
й світом весняним дихала Земля,
сережками вербовими
та зовсім юним листям,
витьохкував десь соловей,
над озером і містом цвіла заграва,
жар-птицями злітала в вишині, тремтіла
шовком малиновим на воді,
у неповторності вогнів небесних мліла,
про інші виміри й світи, здавалось, говорила...

24.04.

16

17

***
Пришельці з космосу
на нас не нападуть,
бо як побачать цю гігантську щітку,
то у тарілку накладуть, подумавши, які зубаті
акули бізнесу живуть у Ірпені,
що навіть трон, чи ба - престол
звели собі на марнослав'я,
рожевих ще верблюдів й зубрів завели,
й мангало-оленів рогатих,
аж лампочка від перегріву висвітлення
цих дивацтв із башмаком, великим
мовби човен,полізли освіжитись до води
поки і ще живої річки ...

18

***

На кладці зеленій я знову сьогодні,
яку мені стелить верба,
з мольбертів купави малюють
у водах тремких відзеркалень дива,
у лузі вже колос налився жагою,
в задумі кропиви стіна,

а квіти довкола цвітуть,
як веселки, і кожна свій має секрет,
шукав іван-чаю між трав неозорих
й зібрав із промінням букет,
тобі подарую, хай буде
із нами цей літа і лугу сонет...

19

***

У древнім Гостомелі - на вулицях маки,
і в поле ромашки зовуть,
освячують простір лелеки крилаті, 
троянди до неба ростуть,
а квіти довкола такі дивовижні ,
захоплюють погляд і душу,
мелодія тиха мов лине між ними-
спинитися мушу,
бо хочу почути її в пелюстках,
а маки палають,
немовби щось знають,
що не відомо мені, і
макові зерня ховають в зіницях*,
маленьких,як Божа роса,
в вогнях пелюсткових якісь таємниці,
а поруч траву розплітала коса...
*Неспроста дикі маки називають відюками, ще в давнину вважалося що макові зерня все бачать, особливо злі помисли, тому посвячений мак розсівали по кутках хати від зурочень

20

***

Цвіте у всі вікна
до другого поверху, як
ніжність бентежна - ясмин...
Згадались всі весни
з початками літа,
коли ти цвіла наче він...*
Коли наші руки
не знали розлуки,
єднались серця в унісон,
у хвилі солодкі,
нестямно глибокі,
у ніч безберегу
пірнали разом....