ххх
Пам’ятаєш, ти співала, доню:
„А паска на пташці, а паска на пташці
летить із весною, а ми із тобою
також летимо, а сніг кольоровий, такий
кольоровий на хмарах лежить...”
„Невже так буває? Скажи мені, доню?..”
„Буває, у небі такії сніги,
вони не летять до зими й до землі...”
А паска на пташці летить до весни.
А сніг, і насправді, бува кольоровий,
як іскрами грає на сонці,
отож кажу доньці, що сніг кольоровий
буває і на землі.
Смерека-кінь
З вікон моєї
хати над
небом білої стелі
одинока смерека
чорніла самотньою
хмарою. Коли ж
вітер зривався з
припону, вона
чорним конем
ставала:
то колесом
ридала,
і возом торохтіла, й
все дерев`яне,
незачинене
в селі впрягалося в
коня-смереку,
й мчало болючим
сном до лісів
якими небокрай
синів, неначе
море...
1990-2004
***
Мокрі терену кущі,
сизі грона ягід,
зблискує роса
магічно, шуга птах
у глиб ліщин, де
і стежка губить слід,
де так вогко, як в
криниці, скриплять
корбами сороки,
хмари білопері птиці
не бояться твоїх
кроків, бо у них
немає гнізд.
І знову осінь
1
Осінній парк, немов іконостас,
і в храм відкриті двері,
і пломінці свічок, мов
золотисті крильця, і на порозі,
на порозі там стояв
осінній день
і мед розлив, бо лив усім
по вінця...
Та суму дивного наплив занепокоїв серце,
хоч листя жмуток золотий,
у мене під ногами сяяв, бо розумію - то є тлін, і золото те стане не моїм, як і ця осінь... І в храм зайшов, лик Богоматері
з дитям мені прошепотів:
"Не бійся тліну, а гріхів, то
спокій дня, що золотом світивсь,
в душі у тебе буде вічно".
2
На багряних ковчегах
і стругах
осінь, осінь кружляла
по лугу,
по річковому плесу
річковому,
на кленовому листі
й вербовому, то
палала, мов римська
флотилія, то сміялася
золотом Скіфії:
все проходить, спливає
минає, лише осінь,
тільки знову осінь,
золотом світів нетлінних
сяє й куполами
церков у імлі —
не шукайте скарбів
на землі.
| 
